Mом (др.-греч. Μῶμος) — в давньогрецькій міфології бог насміхів, злословя і глупоти. Про придирки Мома згадував ще Платон. Тріснув від злості, коли не міг знайти жодного недоліку у Афрофіти. МОМ – Міжнародна Організація Міграції (eng. International Organization for Migration, IOM).
Рідкий збіг абревіатур.
Моє ближче знайомство з МОМ почалося разом зі справою заробітчан. З тексту статті Тетяни Силіної Третій сорт. Боротьба за перший “наші заробітчани вже дістали юридичну допомогу, яку їм з особистої приватної ініціативи запропонували співробітники київського офісу Міжнародної організації міграції (МОМ). Як розповіла нам одна з його представників Уляна Ванькович, її колега Клаус Волькен, юрист і громадянин Німеччини, добре знайомий із практикою депортації, люб’язно зголосився допомогти десятьом українцям скласти апеляції й відіслати їх у Німеччину. А оперативно і своєчасно пересилати документи з Німеччини в Україну й назад (знову ж у приватному порядку) також люб’язно погодилися співробітники берлінського офісу МОМ”. Натхненна такою приватною заангажованністю представників МОМ я так само натхненно і приватно залефонувала Уляні Ванькович до київського офісу з метою визначитись в подальших діях представників МОМ і можливої допомоги в справі з боку МОМ. Відповідь була однозначною: МОМ не займатиметься справою заробітчан. Таке рішення організації. Все інше - приват.
Трохи пізніше в блогосфері www.livejournal.com з посиланням на блог www.samborska.wordpress.com зявляється злосливий і колючий коментар, що непрямо веде до МОМ. Це і спонукало розібратись, хто і що говорить від МОМ. Довелося зайнятись розслідуванням діянь цієї багатогранної організації. Було якось дивно, коли захищаючи конкретних 10 українців, над якими познущалися на німецько-польському кордоні, отримуєш ляпаса від працівника організації, що ніби “по долгу служби” має сприяти захисту мігрантів. “По долгу ж служби” робить протилежне. Не сходилися кінці з кінцями.
Отже, як виявилося, Міжнародна Організація Міграції є унікальним витвором “процвітаючого” суспільства, що має за потребу оберігати свій “цвіт”, щоб його не обірвали інші. Корені МОМ доходять до аж до 1938 року, коли на одній корференції і французькому Евіані було засновано Міжурядовий Комітет з питань політичних біженців. З того часу відбувалися різні перезаснування і переіменування. Нарешті в 1989 році зупинились на Міжнародній Організації з Міграції. Головний офіс МОМ знаходиться в Женеві. 150 регіональних офісів. Фінансування здійснюється урядами країн-членів МОМ. “Представництво МОМ в Україні почало працювати в Києві у 1996 р., коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. У 2001 р. Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 р. Парламент України ратифікував угоду про членство України в організації”, - можна довідатися з інтернет сторінки МОМ українською мовою. Тепер міграційна політика України в ассистенції МОМ.
На відміну від гуманітарної Агенції у справах біженів при ООН (United Nations High Commissioner for Refugees, UNHCR), МОМ захищає економічні інтереси економічно розвинутих країн в їх політиці відмежовування від мігрантів і біженців. Як “менежер міграції” МОМ є своєрідним конкурентом до UNHCR, що піклується про надання гуманітарної допомоги мігрантам.
Останнім часом по Європі періодично спалахують акції протесту проти МОМ. Їх мета привернути увагу суспільства до проблематичної діяльності МОМ. Її звинувачують в багатьох “гріхах”.
Соціально незахищеним в обмін на їх стремління вирватись з економічних пасток і шукати заробіток в економічно розвинутих країнах пропонується сидіти вдома і чекати “з моря погоди”. Для цього застосовуються вишукані методи, що подаються як благородні і самозримо оправдані кампанії. Так, МОМ робить багато проти торгівлі людьми і сприяє поверненю жертв на батьківщину. Особливо задіяні жінки. Але жодній постраждалій жінці не було запропоновано залишитись в тій країні, де її зганьбили, використали і куди вона мала намір поїхати сама, якби не потрапили в пазурі торгівців людьми. Ніхто не дасть їй гарантії, що після повернення додому її чекає щось ліпше. Право людини на вільне пересування тут ніби не розглядається, ніби його й немає апріорі. Вирвані від примусової проституції закордоном, багато повертаються до неї як джерела заробітку в країні походження під тиском бідності. Такі випадки занотовані в багатьох країнах. Натомість історії жінок використовуються МОМ для попередження міграції жінок взагалі. Жінки постають в них як нещасні і знедолені, яким треба протягнути руку допомоги і привести додому. Натомість не наголошується на глобальному знущанню над жінками взагалі, чому вони змушені вдаватися до сумнівних послуг шукачів “безкоштовної робочої сили”. Паралельно з цим превентивно розганяється камнанія “Коля, Коля, Ніколай, сіді дома, не гуляй”. Цим ще більше загвинчуються кордони від небажаних. Націоналістничний характер такого підходу вже давно критикується західно-європейським громадянським суспільством. Розмежування на “іноземець” чи “біженець” з країн з відсталою економікою і “корінний житель” розвиненої країни без дозволу першому вирішувати свою долю є частиною націоналістичного погляду на мігранцію. МОМ відтворює застаріле уявлення, що людина має належати тільки тій країні, де вона народилася і засвоїла “культуру”. Навіть діти,що народилися в країнах пошуку притулку, розглядаються МОМ як цільові мішені на “добровільне повернення”. В західній Європі МОМ забезпечує “добровільну” депортацію нелегальних мігрантів. Під словом “добровільний” йдеться про те, що затриманих поліцією мігрантів примушують вибирати між заключенням під варту до “викиду” із країни чи підписанням договору з МОМ про “добровільне” повернення в країну проживання. Приманка полягає в оплаті зворотньої дороги і видачі “кишенькових” без розміщення в одному з таборів попереднього утримання біженців. Такі “добровільні депортації” здійснюються по відношенню біженців з тих країн, в які звичайним способом нікого назад не заманиш із-за нестабільної, а іноді і небезпечної політичної ситуації. МОМ намагається переконати імігрантів “повернутись добровільно” . Європейські уряди підтримують такі “гуманітарні” дії МОМ, бо вони виглядають більш “порядно”, ніж насильна депортація. Видворяють, отже, порядно. МОМ створює напускний міф, що ніби життя для мігрантів в країні походження набагато краще, аніж в країні перебування. Про думку мігрантів не питають. Її купують, називаючи це “добровільним” актом мігранта. Громадські активісти різних країн б’ють на сполох, турбуючись про гуманне обличчя Європи, критикуючи те, що робить МОМ. Не обійшла ця доля і українське відділення МОМ. Оглядач прав людини (Human rights Watch) нещодавно опублікував звіт Ukraine: On the Margins, де гостро критикує МОМ і її табори притулку для біженців. Акценти робляться на порушені людських прав біженців і знущанні над ними. Людей перепиняють на шляху їх пересування до цільової країни і по “доміно еффекту” повертають в країну, через яку вони пересувалися. У звіті говориться, що на фінансування проектів будування двох центрів затримання мігрантів в північній Україні (Луцьк і Чернігів) Європейським Союзом було виділено 4 мільйона Євро. Очевидно, європейцям залежить на таких центрах на підступах до Європи. За різними проектами МОМ вивчаються нові східноєвропейські міграційні шляхи для подальшого контролю над ними. Тому дуже вже очевидною є мета МОМ контролювати міграцію в інтересах урядів і розвиненої економіки. МОМ направляє мігрантів в країни, де економіка може їх використати і повертає їх назад “добровільно”, коли вони більше не потрібні або не можуть бути використані на благо економіки. МОМ співпрацює з урядами в налагоджені системи “зелених карт” для фахових мігрантів. А для тих, кого не відсортували - створення нових центрів для виїзду назад чи таборів для біженців. Це вдається завдяки тому, що МОМ має “іммунну недоторканність” як міжнародна міжурядова організація. Завдяки цьому “імунітету” на неї не розповсюджуюються національні закони, тому вона безоглядно може вживати які завгодно методи і заходи щодо мігрантів. Їй вдалося збудувати табір для біженців на острові Науру, що в Тихому Океані. Там здевастованній хімічним виробництвом території зупиняють біженців перед тим, як вони досягнуть Австралії, щоб пожадати притулку. Доктор Дормаар ( Dr Maarten Dormaar) назвав “психіатричним жахом” цей табір. Таким чином надається практична допомога у вдосконаленні контролю на кордонах і будівлі біженських таборів-тюремного типу. Більшість країн хотіли би мати у себе мігрантів, якими би вони могли скористатися. Решта – небажана. Щоб цього досягти, уряди весь час працюють над своєю міграційною політикою. В цьому їм допомагає МОМ. Вона постачає антиміграційну технологію типу радіоспілкування і інфрачервоної апаратури, проводить тренінги з поліцією і будує прикордонні пункти контролю. В Україні, де ще донедавна не проводилась певна політика по відношенню до мігрантів і укріплення зовнішніх кордонів, МОМ забезпечила створення таборів для біженців і установку нових споруд для охорони кордонів. Завдяки цьому міграційні потоки через Україну стають підконтрольними. Біженців затримують вже у підніжжі Європи, забезпечуючи таким чином спокій панянці Європі. Таким чином, можна вважати, що МОМ є частиною депортаційної машини. Робітники МОМ збирають інформацію і контактують імігрантів і біженців. Їм це вдається робити завдяки “нейтральному” іміджу, який дозволяє контактувати з мігрантами і групами підтримки біженців, які часто стають партнерами програми “добровільного повернення”. Через них і дістається інформація про міграційні потоки.
Після отриманої інформації в мене вже не виникало питання, чому ж Міжнародна Організація з Міграції в обличчі її київського бюро прийняла рішення не займатися справою українських заробітчан, яких депортували з Німеччини в травні 2008 року. Мета досягнута. Люди повернуті додому. Які ще можуть бути питання до МОМ?!
Дослідження європейської громадської думки про МОМ провела Ольга Самборська, Берлін, 9.11.2008
- МОМи і ми.
-
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
samasvoja- December 9th, 2008
- “По долгу служби” і “по долгу честі”.
-
- samasvoja
- December 9th, 2008
disappointed
20 листопада 2008 року паралельно з появою коментарів Уляни Ванькович під статею Лихо заробітчан. Частина 5. Хто захистить заробітчан? на www.livejournal.com під ніком </strong></a>
itinerar в 18:27:00 зявляється наступний текст:“ну да, пора би вже нарешті “по долгу служби” шось про мігрантів написати
спостерігаю цікаву тенденцію в сфері “захисту мігрантів”: тенденцію до ідеалізації об’єкту бажання цього самого захисту.
Ні, я не проти захисту мігрантів, навпаки! але вважаю, що така надмірна ідеалізація створює абстрактного мігранта. Абстракції вони часто дуже небезпечні. От візьмімо, приміром, нацистів періоду Гітлера. “звичайні (пересічні) нацисти” вбивали та знущалися, грубо кажучи, не конкретного єврея (як приклад), а абстрактного. Саме абстракція давала їм змогу емоційно й психологічно дистанціюватися.
То питання, чи можна захищати “абстрактного мігранта”?До речі, часто подібними “захисниками” стають надмірно екзальтовані особистості, котрі дискредитують саму ідею серед широкого загалу. Не буду вдаватися до обговорення причин, чому ті чи інші люди стають “захисниками”. Найчастіше, це справді можуть бути щирі благі наміри. Але тим не менше.
Але я взагалі не про це
до моєї спорадичної співпраці з медіа, навіть не знала, наскільки сильно може викривлятися інформація в газєтах. Тобто, здогадувалася, що не зовсім все чисто, але не уявляла масштабів трагедії думала, що в ситуації з укрмігрантами (хто пам’ятає), які були депортовані з Німеччини, уже нічо не можна викривити. але ж ні))як людина, де в чому причетна до ситуації, була трохи здивована прочитавши оце
. ну хто знає, чи кому цікаво (чи те і те), читайте все-таки вражає, як люди не є зорієнтовані на співпрацю, здавалося, б у дуже благородній справі (не прибутки ж ділити!). а навпаки, намагаються обісрати інших “сочувствующіх”.цікаво, це властиве людській природі загалом?”
Поскільки посилання з тексту виходить на блог, тому його важко було не помітити. Дякуючи чорному піару itinerar зробила нам гарну послугу, запросивши на блог і привернувши увагу до теми мігрантів велику кількість дописувачів Livejournal. Дуже за це вдячні!
Текст було надано для ознайомлення членам робочої групи з захисту справи українських заробітчан в Берліні Ukraine Kompetenz Zentrum, Berlin.
І хоча писанина itinerar була ні про те, ні про се на кшалт “на городі бузина, а в Києві дядько”, та все ж вона викликала деякі коментарі. Щоправда, ніхто не збирався оправдовуватись. З тексту було видно, що людина, незважаючи на свою “причетність до справи”, насправді не є компетентною і не володіє предметом дискуссії достатньо, тому і вдається до дешевих провокацій. Але вважали своїм обовязком “по долгу честі” відповісти від “оце” виваженими відповідями і застерегти від подібного гатунку закидів.
«Шановна itinerar ,
“По долгу служби” писати не треба - все рiвно нiчого доброго та переконливого не напишете. Ваша стаття нагаду примiтивне зведення рахункв за те, що ваш коментар, виправлення та уточнення до статтi панi Самборскоi були прийнятi критично. Складается враження, що уточнення вiдносно несуттевих деталей та особистi амбцii для Вас грають вирiшальну роль, а сама тема та мiгранти, iх долi, вас не обходять. Аби останне слово (хай навiть i не дуже розумне) за Вами залишилось.. А тепер по сутi. По перше, я не вважаю, що ” ідеал задляя об’єкту” мала мiсце. Емігранти постають цiлком “реальними людьми”. По-друге, до чого тут “Гiтлер та абстрактрий еврей”? Ваше порiвняння я знаходжу, мяко кажучи, невдалим. Вiд “абстрактного еврея” нацисти дуже щвидко перейшли до конкретних особистостей, з яких понад 6 млн було фiзично замордовано. Покалiченi долi в цю кiлькiсть не входять. “Як людина, де в чому причетна до ситуації “, як Ви сами себе назвали, чи не вважаете Ви доцiльншим спрямувати свою неабияку енергiю на користь постраждалим, а не на пустi демагогiчнi дебати? Адже, за Вашими власними словами, Ви не проти захисту мігрантів, навпаки! А взагалi, зведення особистих рахункiв в пресi, особливо на “гарячу голову” не покращує iмiдж.» Олена.
“Dear itinear,
you speak of a concept of ‘abstract migrants’ and then you go into a spin (you make a comparison) about how Nazis did not kill ‘concrete’ but ‘abstract Jews’ - you probably mean the stereotype Jew of the typical Nazi propaganda of the time. In the context of our efforts to support Ukrainian seasonal workers, this is very offensive. Maybe you are angry because of a misunderstanding about the lawyer who was meant to take on the case. Please understand that this person already told us in June that he could not take up the case because he had no legal permission. Please understand also that we are migrant ourself who knows the extent of misery of people with wrong passports in places such as Czech Republic, Poland or Germany (especially in the 90s). And unlike you, who supposed is paid for your work. To compare our efforts and writings - as imperfect as they may be - with Nazi thinking really is very offensive. I think it is time you apologised and withdrew those accusations. Should this not be forthcoming, we will also write to your organisation to ask if this is the official line of the IOM? To compare other volunteers with Nazis is something that has absolutely no place in a movement concerned with the status of migrants. Like you, we believe it’s the concrete, not the abstract migrants we should worry about, and I hope you will withdraw your Nazi remarks which were totally misplaced. I helped Mrs. Samborska translate the documents relating to the treatment of Ukrainian seasonal workers into English. I hope we can all be a bit more patient with each other in this situation. Not all of us are perfect. from UKZ Berlin, Christoph Assheuer” (translator, psychologist, Berlin)
„Die Behauptung, die nationalsozialistische Judenverfolgung sei aufgrund einer Abstrahierung von konkreten Juden zu einem abstrakten Juden möglich gewesen, ist in dieser Allgemeinheit in keiner Weise haltbar. Die wissenschaftlich fundierten Forschungen diskutieren verschiedene Ursachen für Antisemitismus und Verfolgung, u.a. auch so etwas wie “Neid” auf sehr wohl konkrete Juden (Nachbarn, wirtschaftliche Konkurrenten etc.)
Abstraktion ist nicht per se “gefährlich”, sondern eine ganz normale Denkbewegung, auch wenn Verallgemeinerungen gelegentlich als “gefährlich” diskutiert werden, beispielsweise in Rassismusdiskussionen.
In diesem Kontext ist die Gleichsetzung mit nationalsozialistischem Denken nicht mehr als eine Verdrehung und ein Totschlagargument und entbehrt jeder Grundlage. Die Behauptung, ein negativ abstraktes Bild sei identisch mit einem positiv idealisierten ist gelinde gesagt, genau die Verallgemeinerung/Abstraktion, die gerade als gefährlich bezeichnet wurde.
Solche Vergeiche erklären nichts, sondern diffamieren und diskreditieren nur und dies m.E. mit Absicht, wie auch die exhaltierte Person - selbst wenn man die Kritik an einer “Idealisierung” der Migranten teilen würde, führt der Vergleich nicht im Geringsten weiter.“,- Dietlind Huetchke, historikerin.
В коментарях Ви можете залишити свою думку з приводу означеної дискуссії.
редактор оце
